БОГДАН МАКАРЕНКО: «МОЄ ЖИТТЯ - ЦЕ ПЕРЕВІРКА ДОЛІ НА НЕВИЧЕРПНІСТЬ БОЖОЇ КРИНИЦІ…»
Колір, кольори, вони оточують людину від моменту народження. Колір впливає на мислення людини, формує смакові вподобання, мотивує розвиток уяви. Дякуючи вченим, дослідникам, можемо довідатися яке значення мав колір у житті людей на різних стадіях історії. Дослідженням кольору приділяли увагу такі Велети – як Арістотель, Леонардо да Вінчі, Йоганн Вольфганг Гете, Фрідріх Шиллер; найвідоміше дослідження психології кольору провів швейцарський психолог Макс Люшер. Існує 11(нині -12) основних кольорів (задля повноти, довершеності додали ще 1 колір – бежевий), їх смислове навантаження не є однаковим у різних народів, та має властивість змінюватися з плином часу…
Тепер вже є такий фах – історик кольору, надзвичайно цікавий напрямок досліджень та безмежно широкий.
Мішель Пастуро, французький історик, вважає, що неможливо дати кольору однозначне визначення. Він пише: «У багатьох мовних сім’ях етимологія слова, що позначає колір, свідчить про те, що спершу колір мислили та сприймали як матерію, що огортає, вкриває створіння та предмети.
… Утім, лексика – це одне, а теорії науковців чи філософів – дещо інше. В Європі доволі рано колір перестали розглядати лише як матерію, він стає також і насамперед світлом; чи радше часткою світла…».
Окрім того, різне сприйняття кольорів – у фізиків, хіміків, істориків, антропологів…
Богдан Макаренко, а мову поведу про нього та його творчість, тонко відчуває колір. Особливо полюбляє сірий (так бачу, А.Б.), але який то сірий! Скільки відтінків, тонів, півтонів цієї барви… Світло – сірий, елегантний сірий, сіро – темнуватий, сіро – дощовий, сіро – блакитний….
Творить у галузі станкового живопису (вид образотворчого мистецтва), з тяжінням до деталізації, в роботах багато Простору, вони випромінюють – Гармонію, Спокій, Світло… В доробку живописця небагацько картин життєрадісного змісту. Хоча, мінорний стан – не песимістичний, адже сум буває світлим…
Картинам цього автора характерне поєднання Почуття (відчуття) та Розуму (знань). Вмикаю асоціативне мислення – консолідації цих рис бракує українському менталітету. Дмитро Донцов (історіософ, ідеолог, політичний письменник) писав: «Нас учили, що наші гасла повинні йти «від інтелекту», не «з почуття, з настрою». Якраз навпаки! Національна ідея тоді лиш увірветься як могутній чинник у життя, коли в ній сполучені щасливо обі частини: чуттєва й розумова, коли інтелект міцно сполучений з народним інстинктом і сумлінням».
Дитинство. В подальшому житті багатьох людей відіграє немалу роль. Саме в ці роки закладається основа – смаків, вподобань, звичок. У Богдана спогадів про дитячі роки пребагато, вони розмаїті, цікаві, навіть несподівані… Перші малюнки, художня студія, ДХШ, танцювальні гуртки, шкільні олімпіади, перемоги на Всеукраїнських олімпіадах… Бував у літніх таборах для дітей, в пам’яті закарбувалися поїздки, подорожі – щорічна до Лубен, на малу батьківщину діда Петра; до Севастополя, Одеси, Чернівців. Є родичі в Чернівцях, мешкають у старовинному австрійському будинку: високі стелі, затишний дворик, прогулянки вулицями старого міста. Промайнули роки, та в художника не зникло бажання блукати тими вуличками, малювати їх.
Пригадує перших друзів і неприятелів…Гасання на велосипеді, втеча з певних уроків в школі. Любив спостерігати як будують вокзал в Дарниці. Був бешкетником, належав до спільноти ультрас «Динамо» Київ, займався паркуром з другом у Бучі, та вперше заговорив українською за межами школи. Мама водила сина по музеях, йому це не дуже подобалося, втомлювався, але був уважним відвідувачем.
Митець розповідає (частина 1): «Чи можу виділити зі споминів якісь особливі? Мабуть, це трагедія 11 вересня 2001 року, опісля неї почав вести щоденник з малюнками. Ймовірно, дитячий табір під Києвом, який організували протестанти, там нас навчили дякувати Богові за кожний день, за їжу, та людей, котрі поряд. Смерть дідуся, ця втрата сильно вплинула на мене. Згодом, переїзд на навчання до Криму (філія НАОМА), куди вступив вчитися у неповні 16 років. Перша закоханість, перше розчарування… Професійні наставники, зовсім новий, та загадковий світ людей, які любили пити вино й говорити про високе… Мама, вплив її на мене залишається дуже сильним, це окрема тема….».
Малярство художника наповнене поезією та музичністю. «Музика великою мірою вплинула на мій живопис під час академічного навчання. Музика різна, про різне, пов’язана з певною миттєвістю, де і коли прозвучала… Музика, яка завжди зі мною», – ділиться думкою Богдан. Живописець вважає – в Музиці, як і в Природі є дещо невловне, настільки промовисте, що зрозуміле без слів. Любов до пісень, інструментальних мелодій призвела до вміння чути мелодії та ритми Природи. Прийшло розуміння про взаємопов’язаність усього, що нас оточує.
В музичних вподобаннях не віддає перевагу певному стилю чи виконавцю. Він переконаний в наступному: «Є музичні композиції які тісно пов’язані з поезією, образотворчим мистецтвом. Формування мого музичного смаку триває досі, хто зна, як він вплине надалі на мою малярську мову, яка теж перебуває в стадії пошуку…».
Українська класична поезія – це найвищий еталон Краси, Простоти, Глибини та Неповторності, – ще одне міркування художника. Мова має значення, в неї закладено генетичний код нації, – без вагань говорить пан Богдан.
Він пише вірші, мріє видати збірку поезій під назвою «Монітори зірок». Коли я запитав у нього: «Які Ваші устремління у творчій праці?». Він відповів віршем:
«Моє життя це перевірка долі
на невичерпність Божої криниці,
ковток надії, радості, любові,
живий потік цілющої водиці.
Моє життя молитва і повага.
Перед обличчям Божого творіння,
в моїм житті єдина перевага:
Надія, віра й родове коріння.
Минає час, не втамувати спраги,
До правди прагне наше покоління,
Не зрозуміє докору, зневаги,
Та майже з попелу зросте насіння.
Багато душ заковані в неволі,
Для кого як, для мене це незвично.
І кожен з нас не вибирає долі,
нас любить Бог…
І буде з нами вічно!
Моє життя це клятва Гіппократа,
Перед обличчям Божого творіння,
в моїм житті єдина передплата:
Надія, віра й родове коріння!».
Щодо інших захоплень – понад десять років займається колекціонуванням картин, хоча це знову таки стосується живопису… Раніше відкладав кошти зі стипендії, купляв роботи однокурсників, потім колег. З часом почав обмінюватися картинами, зараз це практикується в середовищі художників. Дійсність життя показала, що не обов’язково володіти коштами, щоб збільшувати колекцію картин, достатньо мати свій обмінний фонд. В колекції пана Богдана є твори: Сергія Скрипіцина, Ярослава Милосердного, інших сучасних творців; має намір поповнити зібрання роботами Оксани Свіжак, Марини Біндіч…
Митець розповідає (частина 2):«Що я ще люблю? Подорожі. Взагалі, життя дуже змінилося опісля 24 лютого 2022 року. Почав більш об’ємно та глибинно вивчати історію, політологію, соціологію, філософією цікавився і раніше. Хочу збагатитися прочитаними книжками - авторства як класиків літератури, так і сучасних письменників. Значну увагу приділяю викладанню живопису, дуже люблю цей вид діяльності…».
Митець розповідає (частина 3). На запитання: «Що приваблює у творчості інших художників: українських, закордонних?». Відповідь отримав таку: «Поважаю пошуки різних митців. Більш переконливими видаються ті, які вміло поєднують технічне уміння та смак. Наприклад, мої колеги й приятелі – Віктор Соловар, Сергій Скрипіцин. Буває, що твір написаний майстерно, це стосовно технічних рішень, які набагато кроків попереду смаку. Такі роботи можуть подобатися, але швидко набридають. Є когорта художників які завдяки таланту та невтомній праці досягають рівня – коли техніка стає смаком, а смак технікою, вони поєднуються в малярській мові. Це, на мою думку, – Амедео Модільяні, Ренато Гуттузо, Корнеліу Баба, Валерій Гегамян, Тетяна Яблонська, Олександр Мурашко, Анатоль Петрицький…».
Вчителі, дорадники – то не обов’язково викладачі, хоча вони відіграють чималу роль. Їх багато не буває… Потрібно експериментувати, не припиняти пошукову працю, при цьому залишатися собою. Життя – це мандрівка, кому яка судилася… Важливо, щоб людина бачила сенс у своєму бутті, щоб знала напрямок руху: куди й для чого… Тоді Вищі Сили, мабуть, нададуть можливість зреалізувати бодай частину замисленого.
Хай буде так!
Андрій Будкевич (Буткевич), історик мистецтва, брендолог. Керівник ЛЕЛЕГ- 4 (Лабораторія Експансії Латентних Експериментів Горішнього – 4) та БУМ (Брама Українського Мистецтва).
На фото – картини Богдана Макаренка:
1. "Дахи"
2. "Вуличка Седнева"
3. "Бакота"
4. "Джерело"
5. "Ніч над Дніпрогесом".
