ПІД ГРОМИ АРХАНГЕЛЬСЬКИХ ТРУБ ВЖЕ ПОБІДНІ ГОТУЮТЬСЯ РАНКИ*
Дитинство, це той період життя, який має чи не найбільший вплив на формування особистості. Трапляється, та й не поодиноко, що саме в такому ранньому віці робиться вибір на користь певної професії, хай не усвідомлено. Мама Олега Денисовця працювала екскурсоводом у Львівській картинній галереї, бувало брала синочка з собою на роботу. Хлопчик проводив немало часу в реставраційній майстерні. Любив дивитися як працюють художники, йому це подобалося. Запах фарб зберегла пам'ять…
Малювати почав у ранньому дитинстві, створював витинанки, аплікації. Любов до живопису зберіг на усе подальше життя. Мав пристрасть до читання, в батька була велика книгозбірня. Особливо захоплювався творами: про добу козаччини, про індіанців, науковою фантастикою.
Кожен творець, незалежно від відомості чи навіть знаменитості, має свої вподобання у мистецтві, виділяє, хай для себе, твори того чи іншого художника. Звичайно, є на те причини… Із середовища художників пан Олег захоплювався роботами Анатолія Базилевича, зокрема його ілюстраціями до «Енеїди». Мовить наступне: «Він, мабуть, вплинув найбільше на мою творчість. Щодо інших митців, мені подобаються картини багатьох авторів, але намагаюся не потрапляти під вплив авторитетних, знаних митців. Намагаюся йти своїм шляхом…».
Художник своїми картинами силкується передати ті або інші ідеї, сенси, використовує символіку. Надихається музикою, поезією, просто буттям на цій Землі. Тим, що викликає позитивні емоції. Які ж основні лейтмотиви його робіт? Вони розмаїті. А що говорить з цього приводу сам живописець? «Тематика моїх робіт – це Всесвіт, люди, їх місце у житті, їх взаємини, а найголовніше – стосунки з Богом».
Розгляньмо окремі картини написані автором відносно нещодавно. «Христос посеред нас», назва картини суголосна одному з християнських привітань, відповідати потрібно: «І є, і буде!». Адже «Де двоє чи троє зібрані в ім’я Моє, там Я серед них», – Євангеліє від Матвія. Молитися потрібно рідною мовою, бо вона – від серця, від душі, вона живе в нас, та передає нам знання про Христову віру. Бо ж закарбовано: «Коли я молюся чужою мовою, то молиться дух мій, а мій розум без плоду», – Новий Заповіт, перше послання до коринтян.
Тому, звернімо увагу на наступну роботу : «Мова – зброя». Вершник у червоному на чорному коневі з шаблюкою в руці. Під коптами коня нечисть… Відомо, що слово має потужну енергетику. В Євангелії від Івана вказано: «На початку було Слово, і Слово було в Бога, і Слово було Бог». До Слова потрібно ставитися з повагою й обережно. Мова відіграє велетенську роль в бутті народу. Допоки народ зберігає, плекає рідну мову, він зберігає свою Землю у прямому та переносному розумінні. Якщо, не дай Боже, народ втрачає незалежність, значення мови суттєво посилюється.
Українська мова одна з найдавніших. Академік М. Марр писав: «… пережиток полісемантизму характеризує українську мову щаблем розвитку більш архаїчним, ніж інші індоєвропейські мови». Наукове підтвердження щодо прадавності нашої мови можна знайти у працях – М. Максимовича, О. Потебні, П. Житецького. З бігом часу про давність мови твердили – М. Красуський, М. Булаховський, М. Марр. Обстоюють думку давності української такі сучасні мовознавці – С. Наливайко, В. Хитрук, В. Кобилюх, О. Царук, С. Губерначук, В. Довгич.
Станіслав Губерначук в одній із праць наголошує: «Які ж є аргументи на користь прадавнього походження української мови? Усна народна традиція українців донесла до нас тисячі пам’яток української мови ще із сонцепоклонницьких часів… Окрім того, українство ще й має ряд документальних підтверджень давності своєї мови…».
Словом можна вбити, а можна й оживити, одухотворити, надихнути на творчу працю…
Картина «Червона калина» повниться багатьма символами… Відразу виникає асоціація з відомою піснею «Ой у лузі червона калина», яка написана в 1914 році Степаном Чарнецьким. «Калина – дерево життя і смерті… Зламати цвіт калини передчасно – значить порушити чистоту, зруйнувати долю…. Ягоди калини символізують завершеність дороги, смерть. Калину садили на могилі. В піснях калина часто асоціюється з молодою дівчиною», – Марія Чумарна «З початку світу».
Перед очима споглядальника твору постає…: з правого боку – яйце, позначене білим рушником з чорною смужкою; згори в ньому (в яйці) калинове вишиття, всередині – зелене листя калини з червоними ягодами, внизу – пшеничне перевесло з вкрапленням цвіту волошок. З лівого боку – хрест, його обіймає рушник; дзвони, круки…
Широко відома українська казка «Яйце – райце», і, праця геніального Миколи Чмихова «Від яйця – райця до ідеї Спасителя»…. Український рушник має глибоке символічне значення. У казці може виконати роль провідника або перетворитися у рятівну річку для героя. Використовується в багатьох обрядах. Без нього не обходяться на весіллях, при хрещенні дитини, в інших випадках. Це не проста річ, оберіг.
Пшеничне перевесло, термін має кілька значень. Пригадується пісня Ігоря Білозора на слова Богдана Стельмаха під такою назвою…
Знак хреста був поширений серед різних народів ще з дохристиянської доби. Хрест насамперед є символом віри, символом нашого спасіння. Наші далекі предки поклонялися хресту як символу вогню.
Значення терміну дзвін різноманітне. Наприклад, дзвін – як символ релігійного культу чи релігійної архітектури. Дзвін – символ свободи…
Крук у народних віруваннях – один з найзловісніших птахів, символ лиха. Архіважливим є поділ роботи: на праву та ліву частини…
«Лента за лентою». Таку назву має одна з найвідоміших повстанських пісень УПА. Автор слів – Микола Сорокаліт (Лютий), музика – Василя Заставного (Шершень), обидва вояки УПА.
«Ах, лента за лентою – набої подавай,
Вкраїнський повстанче в бою не відступай!».
Переважна більшість українських пісень ліричні, тужливі… Мало пісень в яких є – драма, дія, боротьба. Звичайно, є й винятки. Пісня, про яку йде мова, оспівує героїку українського повстанця, його мужність і завзятість. Побільшало наших пісень переможного, звитяжного змісту опісля нападу Московщини (РФ) на Україну у 2014 році.
Не закликаю до того, щоб почати повністю заперечувати притаманну пісням ліричність. Але, годиться нагадати самим собі пораду від доктора М. Шлемкевича: «… наше основне культурне завдання: зрівноважити емоціональне мрійництво зусиллям і тугою творчої, формодавчої інтелігенції, або інакше, : патосові степу протиставити співмірний патос інтелекту».
«Дубок» (серія «Квіти війни»). Дуб, один з найдавніших символів нашого народу, означає силу, мужність, витривалість, шляхетність. Письменниця та дослідниця М. Чумарна зауважувала й таке: «Дуб – прадерево світу, у верховітті якого воркують голуби – символи творення, кохання, вужче – символ життєвої сили, парубочої звитяги».
Науковиця (кандидат історичних наук) Оксана Сапеляк про творчість Олега Денисовця зауважила наступне: «Роботи Олега змушують зупинитися, приглянутися, осмислити символіку, яку щедро використовує художник. То й багата народна знакова система звичаїв, обрядів, пісенної культури, біблійних ціннісних значень… Несподівано перед очима глядача постає таємниця взаємопов’язаності матеріального й духовного, багатовимірності життя. Від картин струменить любов до рідної землі, до традицій рідного народу, його історії, пісні.
Сучасні виклики – це нові образи, інші матеріали (полотно…), зміни формату (від камерних невеликих образів до плакатів). Незмінна ж – прослава мовою символіки Краси, Волі, Вітчизни…».
І, завершити текст годиться поетичними рядками Евгена Маланюка, вірмо, що так і буде!:
«Вирок стався. Імперія – труп.
Догнивають отруйні останки.
Та під громи архангельських труб
Вже побідні готуються ранки»*, – з вірша «Убійники» (25.V.1926).
Андрій Будкевич (Буткевич), історик мистецтва, брендолог. Керівник ЛЕЛЕГ – 4 (Лабораторія Експансії Латентних Експериментів Горішнього – 4) та БУМ (Брама Українського Мистецтва).
На фото – картини Денисовця Олега:
1. "Христос посеред нас"
2. "Мова – зброя"
3. "Висотою, житиму"
4. "Червона калина"
5. "Лента за лентою"
6. "Дубок" (серія "Квіти війни").
